Чудовий приклад нашої мовної велемірности дають аж при слові, що а ні трохи не відрізняються значінням і дуже трохи — звучанням: "лет", "літ", "льот". Що вони означають? Ясно, що "полётъ". Стривайте, а де подівся звичний і зручний "політ"? А він нам треба? От "LOT", polskie linie lotnicze, це-ж літ. А читається "льот", стемнісінько як у нас — аж у третьому варіянті. Дак ото-ж кажу, що мову маємо велемірну. І тому павичеві на хвоста ліплять іще й хапаний "політ". А не летить і з "польотом", бо то вже через лад велемірність.
Та не журімся, панове: є простенький "приліт-прильоту", самотній переліт (з подвійним, що-правда, наголосом і двоїстим "переліту й перельоту" й близький до "переліту" (значінням) "заліт-залету". Втямили? Запам'ятали? Ну, тепер можна й розбалакатися.
Немає коментарів:
Дописати коментар