Мав тут розмову з де-якими интеліґентними (за суспільним станом) чоловіками з приводу гнилих слів, що буцім такі міцні, що аж задротовують розколену макітру робочої балачки. Один і каже:
- Про мене, то байдуже якими словами переказувати - аби діло робилося. Головне не форма, а суть.
- Ба ні, - кажу, - слова, наша річ, що її вчені, але далекі від народу люде прозвали "мовленням" - то сама форма. А суть, зміст, рація тої форми насправді нам непідвладні й незбагненні. Суть викрешується невідомим різаком, коли твориться форма. От і Малярме так думав, хоча й не що-до лайки. Її він цурався, нікого не сквернив московщиною, навіть не відлаювався.
- Про мене, то байдуже якими словами переказувати - аби діло робилося. Головне не форма, а суть.
- Ба ні, - кажу, - слова, наша річ, що її вчені, але далекі від народу люде прозвали "мовленням" - то сама форма. А суть, зміст, рація тої форми насправді нам непідвладні й незбагненні. Суть викрешується невідомим різаком, коли твориться форма. От і Малярме так думав, хоча й не що-до лайки. Її він цурався, нікого не сквернив московщиною, навіть не відлаювався.
Немає коментарів:
Дописати коментар