понеділок, 17 грудня 2018 р.

Той книжковий сьвіт

Знічев'я забрів до великої незнайомої книгарні в теплім попідземнім переході, тільки щоб пережити тяжкий перекладницький струс. Погортавши славетну Фльоберову "Пані Боварі" в іще славетнішому Лукашевому перекладові скоро набрався хиб української мови, як той пес бліх: "Вона вже казала, казала була, казала перед тим, передше казала, передніше, давніше." Так міг написати Фльобер, але чи міг він намісць того вклепати "казала раніше"? Сказала раніше прийти, але то вже з иньшої опери. От куплю й повиправляю все з оливчиком, добра буде шухлядна вправа. Не читав-же, біда, навіть і "Ганни Карениної" не читав, не то що!
Запахущу, ласу, кохану ангелянську клясику вже без Лукаша, та й без мене, грішного, всю поперекладали-попорали безіменні генії з іменами. Шерльок Голмз? Та не руште, хай уже буде Шерлок Холмс, он і комп'ютер не виправля! (А "виправля" таки виправляє).
Один трохи знайомий український перекладар наставив уже цілу поличку романів-першотворів, виконаних московською мовою. Набридло перекладати по нашому от і пішов писати, а там уже й не спинити пару! Заздрю й заздрю чорно! Бо сам тим часом, за Кулішем, усе "в стані дядьків і перекладачів". У тому книжковому сьвіті я геть чисто непотрібен. Лиш усні перекладання, лиш усні!

Немає коментарів:

Дописати коментар