Всилене посилення

 "Посилення розбудови потенціялу" — реальна, кажучи по теперішньому, назва справжнісінької конхверенції. Really, seriously? То чи далі вже важить, потенціял чого розвиватиметься так посилено? Ясно, що це аґрегатне гучання, що віщує таке послення, що хоч-би руїноньки не було.

Крицеві шаблі — картонні серця

 Книжка переклалася, ангелянською зветься "Iron Swords, Bleeding Hearts". Теперки вона навіки вкраїнською називатиметься "Залізні мечі, зранені серця". А де-ж подівся вираз "bleeding heart" — интелиґент-м'якодух, що супротивиться тим мечам? Хіба не в тому, як тепер кажуть, интриґа? Я-б назвав "Крицеві шаблі — картонні серця".

З чужої

 І чого це вони все "із німецької переклав", "зі шведської переклав"? Хіба не можна вимовити "з німецької переклав Олешко Шустер" чи "з шведської переклав Устим Скомакар"?

Ослюк і лев

 Наш ослюк, чи пак віслюк, тяжко замислився, чи з його, бува, не лев. Бо, хоч круть хоч верть, хоч огир із ослицею, хоч осел із лошицецею, а все виходить зьвіряче ламання барієрів між одмінами. То чи не левиного серця на такі шали треба?

То кого послати?

 "Пошли осла, а за їм посла." Чим не гасло про теперішню сьвітову дипльоматію? Не дешево, т'але добре та надійно буде. Розумний, впертий осел прокладе путь, і вже послові, хоч якому недолугому, якось лекше буде. А вкраїнці мають инакшу приказку, що, проте, багато до чого зобов'язує: "Розумного пошли — одно слово скажи, дурного пошли — три скажи, та й сам за ним піди." Дуже це марудно виходить. "Пошли дурня по раки, а він жаб налапа." То будем хоч із жабами.

Божі табуни

 Скоро Господь до Єрусалиму в'їде. А чим, конем? Ні, ослям. Тому й вираз такий чемний, біблійний про ослів — "кінь Божий". І людей таких, нев'їджених, поки Бог не осідла, як ті коні-неуки, чималенько — цілі табуни. Чи не порозумнішають усі раптом неділею?

Дурний як бот

 Дуже доречний то вираз у литвинства. Хоч наш брат не литвин, відмувать не вміє, та чом-би теперки не запозичити не всучаснити? Ясно, що там був "бот" — бота, чобіт: дурний як (драний) чобіт, так по нашому виходить. Але-ж теперки кругом не ті боти пливають, що колись Дніпром ходили. І ці боти — дурні саме як треба, а не як не треба. То "дурний як бот" іще й на комплімент вийде: був дурний як не треба, а став як треба.

Европейска унія

 А таки, думаючи над належною вкраїнською назвою l'Union européenne, варто пригадати наші опрічні звичаї. Не дурно-ж кажуть, що in varietate concordia, а не in uniformite. От на Москві "союз" — міцне, грізне, незабутнє слово, а "унія" — поганий, зрадливий, осоружний стямок. У нас-же — чи не навпаки буде? То поки не пізно ще, поки панства-суспільства нас у покої не пустили — чом не назвати те диво европейське знов унією?

Суд над Сенекою

 Ну як можна, скажіть, хвилозопа, хоч і вченого, лейстрового, при адміністративній посаді, а не Дійогена, як простого  звинувачувати в тому, що він над чужим добром руки грів чи ща в старій печі дідько й досі палить? Чи подоба?! Це-ж яка неповага до корпорації! Та яке діло їм, хвилозопам, до дібр і студенток ваших? Не про те їхня думонька. Хіба-ж за такі дурниці оскаржено Сократа, Сенеку? От сказли-б, що вони в богів не вірують чи розбещують сьогочасного чоловіка своїм ученням безщасним. Оце воно! А то про що сам люд міркує, в тому й хвилозопа підозрює. А він не такий, як ви, — ин-який.