Нині ввечері край Дідорівського озера з найгнилішої ями повилізали жаби й сіли на сухому, очманілі, так що мусів дивитися під ноги, щоб ненароком котрої не роздушити. Не зазираючи до зьвірознавчих книжок, можна й так знати, що мають вони тепер добу парування. Хоч і не було-б ув українській мові крилатого вислову, "непозбувна бентега", то мав-би його негайно вигадати якийсь перекладач саме для такого стану, як у тих жабів.
І що це - жадоба грішна? Не сьмішіть - у жабів'я?! Таж і вони помічають, що не найкращі навіть і серед водоземців. Ні, то проймання і переймання щирою любов'ю, вищою за жабовиння.
От подивиться вранці якась людина чи, скажімо, чоловік у люстерко і побачить там ропуху. І вже виповзає, навіть і не плигаючи, а ніби по сухому пливучи. А потім вийдеш на люде, і, все забувши, геть і не кумкаючи, забрениш, наче мовчазний голосник. І вже відчуєш себе... Жабою? То й що, що жабою?! А от загучиш і вже ти не такий і всі кругом не такі...
І що це - жадоба грішна? Не сьмішіть - у жабів'я?! Таж і вони помічають, що не найкращі навіть і серед водоземців. Ні, то проймання і переймання щирою любов'ю, вищою за жабовиння.
От подивиться вранці якась людина чи, скажімо, чоловік у люстерко і побачить там ропуху. І вже виповзає, навіть і не плигаючи, а ніби по сухому пливучи. А потім вийдеш на люде, і, все забувши, геть і не кумкаючи, забрениш, наче мовчазний голосник. І вже відчуєш себе... Жабою? То й що, що жабою?! А от загучиш і вже ти не такий і всі кругом не такі...
Немає коментарів:
Дописати коментар