Патріярхова осінь

 В-літі патріярх шпацерував із патерицею, а в-осени намісць патериці має мітлу й загріба зів'яле листя з булих секвой, а тепер просто осичин. А як коли — то й глицю з соснини, колишньої діброви. Отака-то патріярхова осінь. А в зиму свою дістане патріярх лопату на сніг. А як розвернеться на весну лист? А весни патріярхові вже не буде.

Дрібушечки

 Проста боясть уже натягається на цілий діяпазон, як шкура на тарабан. А тарабан вибиває свої дрібушечки.

Премія війни

 Годилося-б уже Нобелівську премію миру, той, скасувати. Були блаженні миротворці, а стали благуваті. Бо хто тепер миротворствує? Хіба дурень який заплішений. Хибує миру, злагоди й любови. А всі тямухи й моторуни за мир воються. Хочеш миру? То ходи, небоже, джвякни когось так, щоб аж зірниці засьвітили. Ломаку бери довшеньку, замашную таку, щоб близько не підступатися й самого ненароком борці не перегнали на гречку. І зразу біжи по Нобелівську премію війни, та поскорися, бо там уже їх кількоро огинається, таких гідних панів претендентів, виглядаючи свого мілійона.

Як Зірко в ярмарку

 Пропав він, як Зірко в ярмарку: ніби й ярмарок, і він-же Зірко, а таки пропав. Покупники (й покупниці) питаються: то ваш буде такий зірко? а почім? що за його? А він уже пропав... як сірко.

Щоб не засуміти

 Пощо лізти в чужу смерть із своїми радощами? Прийде й твій час, то щоб хоч не засуміти.

Сьвято соціяльної відповідальности

 NN — то така перекладавчиня, що, пропонуючи їй роботу, компанія-працедавиця виявляє насамперед усебічну соціяльну відповідальність.

А тут приплуталося й тіло

 Теперки такі часи, що душогубство ні в кому не прокидає огиди. Бо душу губили давно, а тут приплуталося й тіло. 

Женище мій, насьмішку мій

 Щира гадка насправжки полюбиться їдному чи двом. А там іще й завидки обронять. За дурощами-ж ходять тлумиша, вдаючи гнобителів, гонителів, глузіїв, і нишком, потайки, самі дуріючи.

Ховаючи діри й лати

 "Гостирий спис ламає тиляги і пробива вояцькі дужі груди". Т'але як "приховати лайки", то можна далі виступати поважно й упевнено, а на позір буде ні за що зганить. От звідкіля ви знаєте, скільком я, такий промовистий і мудрий, тяжко полюбився був?

Та ніколи не ховатиму любчиків своїх і любок. Хіба їх може бути багацько? Любови не буває не занадто багато, а багато-много не буває її. А от лайку приховую, бо то зламання духовного закону, й, де змога, треба не дати розколині.