На пробій пішли ті з нашого перекладництва, кого я колись ґречно називав адекватними. Чуже слово тремтливим хвиговим листочком прикриває тут грізно настовбурчену рішучість сьвідомо послугуватися мішанкою — цією блідою, сумно кумедною подобою чужих, сильніших мов. Право дужого обирати собі в спільники могутнього. А що-ж наша бідненька вкраїнська — вона-ж бо годує мішанина? А тут, бач, збивають копієчку на калічку.
Немає коментарів:
Дописати коментар