Поза течіями

 Бойчукізм мені геть непритаманний. Може тому, що так і не трапився мій Бойчук.

Корисна несмашність

 Таємний закон дієтології, як і аскези загалом: усе смашне — некорисне, а все корисне — несмашне єсть.

Гнат не винуват

 В етрусків (давніх українців) було їм'я Egnat. Імперія наробила з того якогось свого Іґнаціюша, чи що. А нові вкраїнці мали вже Гната. І справедливе відчуття того, що Гнат не винуват. То чого-ж ми вже не чуємо, щоб так кликали діти на вулиці? Хто винуват?

Бранці й вибранці

 Україна має бранців і вибранців: бранці беруться тут, щоб могли звідци вибратися вибранці.

Стрічі на Ельбі

 Міцніє наше Закерзоння! Красіє й пишається прибулими фахівцями. Наважуся сказати, що то справді сметана в сметані — crème de la crème по закерзонському. Парадоксальним чином, щоб тая сметанка гоже збивалася, треба тутейшим голим вареникам держатися сухої макітри. Бо вкраїнське Закерзоння ще поки потербує для живоття Прикерзоння вкраїнського.

Об'єкт

 Протокол вимагає власноруч написати: "Мною прочитано..." Та як-же можна таке писати? Що читало мною, коли я гадав, що то я читаю очима й розумом власним розумію? Бо тут виявляється, що мною щось рзбирало по складах і мною-ж потім і всьвідомлювало либонь. Неособове й несовісне таке. Несумлінне, бо особи нема, а тільки чинність у їм. А що-ж я? Об'єкт, додаток ув орудному?

А може й справді так: "Під горою жито, копитами збито..." Життя не жит-е, а жит-о. Столочено, просто кажучи, життя, нами, як копитами, а не від нас, як вершників. Що за коні, хто тими кіньми? Неясно, невідомо.

Сном і духом

 Читаю Дмитрову Бузькову "Голяндію": як легко й весело знали рідну мову новоспечені вкраїнські літератори далекого 1929 року. Й сотні років не минуло, а новопризначені клясики тяжко й сумно не відють мови. Сном і духом.