У Кийові

 Згадуючи наше давнє польське минуле й недавнє минуле обстрільне, скажімо, що то в Кийові не всі здорові, а зовсім не в Львові. Бо коли в Київі все скасовується, у Львові все тільки відміняється.

Дорко сірий

 Чудовий міт західньої культури: Доріянова Ґреєва парсуна припадає порохом десь на горі, а ми тут унизу ходимо гарні, молоді, здорові. Багато-дехто з нас, европейців, так хтів-би, так волив-би. Т'але звичайнісінький дорко сірий мусить носити той зрадницький патрет просто на собі, на місці образу.

Неповторне чуття

 Неповторне чуття краси, як передбачається, не потворне. Т'але ось бачу опецькуватого чоловічка з нев'явленною, неподобною наколкою ззаду на короткій товстій литці: щось таке як виразка й у недобрім стані — червоне, зелене, синє. І крізь картину заноситься на зле підозрілий, замшілий пух. Свого хову дизайн, так і знай. І з роками він поволі розкриється, як квітка зла, — соціялістично-реалістично. Непоторне чуття потворного.

Душогубна обставина

 Характеристики на його досить убійчі, та він досі живе собі й здоровісінький.

Здорові слова

 "Здоровлеохорона", "здоровлеохоронний" — слова такі здорові, що не всюди й до мови влазять.

Не питай, дідусю

 Київ тепер являє собою місце на ідеально дистопічний, ще й атопічний одпочинок: приїхав із занепадницького Трускавця до рідного города, не встиг добути й днини, а вже, ніби гроші за курування з банківської картки, знялося з плечей примарне водяне здоровля, а насунулося на їх додаткове щедре десятиліття питомого, натурального дідівства, й іще, як той мовляв, скажи спасибі, що рясту на той рік натовчеш, заспокійдивого й глистогінного Corydalis solida. А пощо живий, з якого такого особливого raison d'être'у — про теє й не питай, дідусю, голубе сивенький. А що, з потяга ще в люстерко не зазирав? Ну, ходи вже, ходи! Як не здоров ходи, то хоч так дибай.

Старий терпець

 Ніби-то панська забава ненастанного регулярного курування на теплих і солоних водах тепер потребує від курортника суто селянського терпцю.

Та й таке

 Люде колись були вдячні природі за теє, що вона не просто змушує народитися, страждати й загинути, а ще й лікує й навіть і зціляє. Не було медицини — та й таке.

Методичний супокій

 Здоровля, не дане, а втримане й одвойоване, — то методичний спокій і більш нічого.

Люде очі висьміють

 Сьміх вигоює всякі недуги. Між иньшим він дуже помічний, як хто на очі слабіє бачучи чужі чесноти.

Базальтова колійка

 Є люде, що їм лишається тільки спочувати, виявляючи спільну з їми людяність і людскість. Бо вони вже видовбали собі таку лискучу базальтову колійку на-діл, що й дірку знати, куди кануть. А колійку протирає ваткою психотерапія.

Корисна несмашність

 Таємний закон дієтології, як і аскези загалом: усе смашне — некорисне, а все корисне — несмашне єсть.

Палю, та не курю

 Платна лікарка, хоч сама немолода, по новому питається в мене своєю вкраїнською, чи я "не палю". Палю, кажу, грішний, потрошку всяке сьміття садове, хоч воно й не вільно. Зате не курю й не курив ніколи. Воно, знов кажу, досадно стає, як цілий вік живеш здоровісіньким життям, а всі перепитують, чи не куриш, чи не п'єш і про всяке таке иньше гріховне. А хіба не видно? Хіба на козаку немає знаку? Либонь нема, на виду нічого не написано. Ні, написано, т'але не читайте: брехня то все.

Давно не бачили

 Де-далі, то все більше нагадую собі Доріяніву Ґреєву парсуну, що її ніхто не завдав собі праці нідійно запхати на гору. Днями навіть платна лікарка аж сахнулися. А де-ж сам юний гарнюк Доріян, щоб приймати та вітати? Давно ніде не бачили.

Було цікаво

 Нині недобре спав і вві сні все обмірковував якісь нерозв'язні (принаймні для себе) мовознавчі питання. Робочі сни — то звичайно певна ознака нездоровля. Т'але прокинувся щасливий, бо було цікаво.

Бзик і шал

 Моя хороба — грахвоманія. Й саме манія вона — бзик і шал. Натурально, культурним і статечним чоловіком бувши, я по-тверезу всупротивлююся проти залежности. Ну, як не проти самої, то бодай проти нестерпних її нападів. А потім сумно й соромно й глянуть на пожмакані в нічному шаленстві простирадла писанин. 

Дяка Богові, що британський лікар із безпретенсійним прізвищем Джонсон (Іваненко) записав чудодійні ліки проти клятої сеї недуги: треба писати тільки за гроші. Й де не візьмуться тоді постійність і поміркованість, а вони-ж — здоровлю запорука. А таки лікуватися ліньки й дуже-дуже нудно.

Енер... той

 Рекляма подвійного, активного серця: "Не стресуй. Енергуй. Дій". І так спокійно-спокійно, навіть без знаку оклику. І комусь-же неструсованому, енерґованому, дійовому за такий вигад іще й купу грошей насипали в шапку. То вже дослухаймося до його, багатого: енер... той, поки не звик, пробачте.

Доброго здоровля пивши

 Доброго здоровля пивши, треба добре молитися, щоб не пропилося.

Здоровлеохорона

 "Здоровлеохорона" — пречудове слово: здорове таке, повільне. В нас тепер, бач, майже нічого не боронять, знай "захищають", навіть оборонців переназвали в "захисників", а тут раптом охорона, сторожа. Щось таке, як кустодія при гробі Христовім: поснуть, а рано з'ясується диво, що нема тіла під вартою — десь не тут воно, всупереч охоронним заходам.

Як товар

 Здорове, сите, зручне життя без смертної пам'яти — то не призначення людини в Бога. Бо то призначення худібки в справного господаря.