Спосіб неробства

 Оскільки цею писаниною, я ще ніколи не заробив ні копійки, то для мене вона — безперечний спосіб неробства.

З ким дожить, добити віку?

 Ото старесенькі доживають, і дуже вони вдячно потрібні своїм немолодим дітям, бо мають іще колишню совіцьку заслужену пенсію. А ті діти, добиваючи віку, вже будуть із своїми цифровими мідяками геть непотрібні. Хоч-би не цихвирували їх за те діти власні.

Лихий урок

 Голосовий, так зветься, помічник сам дзвонить і чарівливим відьомським голосом пропонує "безкоштовний урок". Хоче либонь заспокоїти, що некоштовний пристріт мене духовно нічого не коштуватиме. Т'але лихо зуроченому! Сьвя-сьвят-сьвят! І, напровсяк, тьху-тьху-тьху.

На петрушку

 Кажуть у нас: "З дешевої риби й юха дешева." Це-б-то яка плата, така й праця. А я часом і без риби й навіть без раків такої перекладницької щерби наварю! Хоч не насипчасто, аби накипчасто. Бо звичка — що вдача. Навичка до праці. А що їстоньки, коли праця не живить? Засолим оце озерце тай виїмо щербичку, а на споді знов рибка буде. Т'але більше люблю, щоб стало на юшку, стало й на петрушку.

На галай-балай

 Копійчаним майстрам годилося-б видавати грубі гроші, аби вдома сиділи й не морочили, й не баламутили. Бо голод і бреше, й краде, а так хоч менше буде гріха. Та чи пристануть попсуї на таку пропозицію? Вони вже звикли запекло, каторжно працювати: хоч не вмівши закасати рукавів, зате й не покладаючи рук.

Нема про що розпитувати

 Платять так, що нічого кинути на задні зуби, зате, диви, твердо "відповідають міжнароднім стандартам якости". Дивно, що ті стандарти міжнароднії їх іще про щось питають, безтямні. А самій якості, я певен, нема тут про що розпитувати.

Якось покривитися

 Звісно, мовчанка не пушить, головоньки не сушить. І черева не дме, та ввесь гнів тушить. Але тепер майже кожне таким ділом живе, що, перемовчавши, голодом посидиш, голодом потерпиш — тай тонко завиєш, тихенько заскавчиш. От хоч і усний переклад узяти. Денекотре й сиділо-б собі мовчечки: слова не любить, у книжку й не плюнуло-б. Дак коли-ж люта нужда до живого доймає, занишкнути не дає! Треба, треба й собі озиватися. Хоч із ангелянської мови то вже кожне потрапить хоч якось покривитися. А своя сама через губу скаче.

Знайома місцина

 Знайомі місця. Т'але це вже я, безперечно, як той мовляв, з ярмарка їду. Спродавши весь крам, одначе чогось у кешені не брязчить і в пазусі не шелестить.

Заслужена праця

 Не пішовши на заслужений працею відочивок, ідеш на заслужену відпочивком працю.

Поступна дещиця

 Зробив абищицю — заробив дещицю. А дещиця — не абищиця. І в тому є поступ неабиякий.

До неба не підскочиш, крізь землю не проб'єшся

 Принадую, що власне мій талант був хоч і срібний, лискучий, але без "б" й невеличкий такий. Нездібність, кажуть, сама продереться, а от талантові й помогти не гріх. Озирнувшись-же я довкола й трохи пождавши, надумав проломлюватися слідком за працелюбною нездарністю. Проте лазівка виявилася трохи вузька й, поки я там вився, де гадина пролізла, десь якось по заднім боці вивалився з задньої-ж таки кешені в тихий пісок мій ненаглядний скраб. А назад нема ходу шукати: тіло вже не те. От такий безталанний талан.

І дотис

 Хтось просив за перекладаря 20 тис. Дуругий за перекладника — 15 тис. Иньший за перекладчика — 10 тис. Послідній за перекладача — 5 тис. І дотис.

У приймах

 Як денехто з невідущого жіноцтва зневажає свого чоловіка за те, що за себе взяв, так де-які несьвідомі перекладницькі елементи нехтують своїм ремеством через теє, що прийняло, держить і годує їх.

То кого послати?

 "Пошли осла, а за їм посла." Чим не гасло про теперішню сьвітову дипльоматію? Не дешево, т'але добре та надійно буде. Розумний, впертий осел прокладе путь, і вже послові, хоч якому недолугому, якось лекше буде. А вкраїнці мають инакшу приказку, що, проте, багато до чого зобов'язує: "Розумного пошли — одно слово скажи, дурного пошли — три скажи, та й сам за ним піди." Дуже це марудно виходить. "Пошли дурня по раки, а він жаб налапа." То будем хоч із жабами.

Сковородинське споріднення

 Компанії-посередники, компанії-послідовники — чому ви працюєте з найгіршими? Підозрюю, що це не тільки питання тотального заощадження  — це питання сковородинського споріднення. Т'але ви не знаєте ні сковородинського, ні споріднення.

Суржифікація

 Русифікації вже (буцім) немає, дак а що-ж то ходило: таке сіре та мале і хвостик, як шило? З'явилася, бач, ціла плеяда перекладчиків, що з дорогою душею відповідає на запит суспільства: мобілізувати суржик, як він такий бойовий і войовий. Батальний такий, одно слово. Переводять суржиком, намість перекладати мовою, здається, сьвідомо й гордо: встидливість і сором'яжливість одверто не на часі. А чого-ж: воля + суржифікація всієї країни. Люде нас розуміють, а в чому-ж більшому, шануючи слухи ваші, наша місія? Ну, не просьвітительствувати-ж...

Тільки чом за це гроші правлено як за батька... чи, той, за матір, за неньку нашу — рідную мову?

Премія війни

 Годилося-б уже Нобелівську премію миру, той, скасувати. Були блаженні миротворці, а стали благуваті. Бо хто тепер миротворствує? Хіба дурень який заплішений. Хибує миру, злагоди й любови. А всі тямухи й моторуни за мир воються. Хочеш миру? То ходи, небоже, джвякни когось так, щоб аж зірниці засьвітили. Ломаку бери довшеньку, замашную таку, щоб близько не підступатися й самого ненароком борці не перегнали на гречку. І зразу біжи по Нобелівську премію війни, та поскорися, бо там уже їх кількоро огинається, таких гідних панів претендентів, виглядаючи свого мілійона.

Як Зірко в ярмарку

 Пропав він, як Зірко в ярмарку: ніби й ярмарок, і він-же Зірко, а таки пропав. Покупники (й покупниці) питаються: то ваш буде такий зірко? а почім? що за його? А він уже пропав... як сірко.

Диплом той був на грубому папері

 Намісць скромного, заміром своїм розумного, "підучування" давно запанувала повсюдна "підготовка" ("сноровка-тренировка"). Без грошей, як без очей, а без цього слова вже просто, як без рук — навіть і не намацаєш. А як-же ще сказати так, щоб і велично, й дурням невтямно було? "Підучування" — слово занадто чесне, надто правдиве: зрузу ясно, про що йшлося. Та ні про що!Дак а як-же потім величатися дипломами про сіре "підучування"? А як-же, шануючи слухи ваші, змасштабувати таку дурницю? 

Хоч і заходить мимовільній сумнів: а чого таке велике діло опеньки? Що, виходить, уже давно витренувані фахівці та й не були готові, були геть без "(під)готування", що треба було мало не артилерійної підготови? Зовсім, чи як? Чи трошечки? Як трошечки, то й підучилися-б — без того вже дипломування.

Нічим платити

 Повно натоптаний наш мовний гаман безвартісними московськими банківками, повно набганий анегелянськими тими грошинами, що жаден чесний український банк не бере. А платити нічим.