Much ado about nothing

 На переклад цієї Трусисписової назви вже давненько запропоновано елеґанцьке "багато галасу знічев'я". Мужицьке "за онучу збили бучу" либонь не насьміли підсунути.

Anon

 My eyes smell onions, I shall weep anon. Як цибулини очі — залупи й поплач.

З-за лаштунків

 Пригадуєте справу в "Гамлеті", коли князь данський заскочив царя данського в молитві й каятті за той гріх, що зробив із небожа й пасерба його таємного запеклого ворога. Захопивши християнського володаря розполохом, Гамлет перше важиться вчинити душогубство. Т'але далі оговтується: таж у молінні й каянні осоружний вітчим може спастися! Не врятуватися від меча, а душу спасти. Обидва вороги вірують у те, що Христос їхній Спаситель, отже вони два християни. "Де двоє або троє зберуться в ім'я Моє, там Я посеред них." Та третього нікого немає — ці двоє самі. Й не зібралися вони на молитву, а один молиться, а другий хоче першому смерти болізної, ганебної, немирної — не християнської кончини. Острах бере від такого блюзнірства. Шекспірівський театр — то кін нищівної жаги.

Україна не має царя, й вона, безперечно, не Клавдій. Але коли молиться, чомусь увижається московський гамлетик, що лізе з куліси, ніби й віруючи, а все важачись підступно вбити.

Краса городня й краса городянська

 Пані кажуть: "Не хочу дарованих квітів: вони — вже мертві." Тут поет, бабський празник, облесно підказує: страчені. Т'але, відмінно від Охвелії, квіти в воді живуть і далі, так само довго, коли не довше, як жили-б навгороді, на хазяйчиному кущі, з земляним коренем намісць скляного прозірного денця. Приміром, паніїна бабця саме навгороді красіли й квітували. З такого погляду, панія живуть у кришталевій вазі — ну, дак живуть-же! Являючи образ краси — хоч городньої, хоч городянської.

Ні згаду, ні спогаду

 Перед тим як узяти цілющий трускавецький купіль, лягти в воду, як утята квітка, маю відповісти на питання: "Евкаліпт? Лаванда? Розмайрин?" І вже в купелі, в водах, зринає мені в голові Офелія. За неї ми знаємо, що кохалася в квітах, сама була гарна, як квітка, що по квіточому втята гострими Гамлетовими язиком і мечем, впала в воду, щоб уже не встати. Хто захоче такої доленьки й славоньки своїй дитині? Вже-ж не розважливий небіжчик Полоній, вже-ж не розважний небіжчик Лаерт.

Дивно таки, що відгорнувши багряні трояндові пелюстики й уставши з води, краса не має за Офелію ні згаду, ні спогаду.

Upon a wild and violent sea

But cruel are the times, when we are traitors,

And do not know ourthelves, when we hold rumour

From what we fear, yet know not what we fear,

But float upon a wild and violent sea

Each way and move.

 Хоч не маєм над собою тирана, т'але вже не шотляндський край, а сьвіт-дзиґар вибив лиху, жорстоку годину й усе кругом здається, а часом і є зрадецьке та зрадне. Чи сам я невбачай де не зрадив чого чи кого? Підозра не совається на престолі, а нишпорить під шкурою: "Пан на троні, а хлоп на ослоні." Страх обплутує, обліплює чутками й знов смикає за нитки-поголоски, й усі танцюють на тих нитках, а хто втинає їх, то тільки те й робить, а більш нічого. Я сам сьміливий і завзятий, але моє завзяття пливає в дикому, нищівному морі, а море несе мене в невідомий, але запевно самотній бік.

The very substance

  The very substance of the ambitions is merely the shadow of a dream. "Істота наміру сама — лиш тінь мари." Знову вийшло коротше, ніж ангелянською. А кажуть, що мову маєм  довгу. Мова довга, в кого думка коротка. А як довшенько поміркувати, то й мова підтягне живота.

A child o' th' time

 "Be a child o' th' time.", — радив Шекспірів Онтін своєму Цезареві. А як не буть? Часи такі, що ніби силоміць усиновляють, ґвалтом беруть у прийми. Часи сильні, часи сили. Але я не твій, часе! От тільки-ж де від тебе заховатися — в колишньому чи прийдешньому?

Цезар на теє: "Posses it, I'll make answer." Цезарі сьвіту сього розпихують вічність по своїх кишенях. І там усенький час — хіба що випаде якась людська часинка.

Біжучість

 Час тільки те й робить, що поривається втекти. Такий він утеклий біжучий. Але бігає лиш довкола нас. Той час, що поза нашою сьвідомістю можна назвати як завгодно, та тільки не біжучістю. Біжучість уся нам підвладна, вся вона в нас у середині. Як доречно сказав Шекспір: "Time travels in divers paces with divers persons." Час за Шекспіра писався з великої літери — як знайомий чоловік.

Недвижний рух

 Now does my project gather to a head. Нашому сьогочасникові важкувато буває мислити: крутиш-крутиш у голові ту новинну стрічку — а де-ж у ній ти, де твоє? І ось вигулькнуло щось таке власне. Але як-же його висловити? Страшенно мова заваДжає — всяке "д" на заваді. Дурість, приміром. Благословенне недіяння, щаслива нечинність! Скільки дурниць пропало, нахопившись на ваші сьвітлі мечі! Дак коли-ж кортить, аж свербить! І от уже думка-метелик сіла на чавунні лапи недвижного руху.

Наш Трусиспис

 Шекспір просто собі бард, хоч із Великої літери. Пригадуєте КСП, "клюби самодіяльної пісні"? Там і клуби були, т'але то вже иньша байка. От. А Шевченко в нас хто? Кобзар. Ось тобі, Британіє, ось тобі, англомовний сьвіте, наша лопата чорнозему.

Однак я й Шеспіра ніжно люблю. Разом із Кулішем (він теж любив і перекладав, але його, як і мене, не зрозуміли з мовою). Дак ото, кажу, люблю, того й зову по нашому — козак Трусиспис.

Подякували

 I can no other answer make but thanks, and thanks. Це Шекспір. "І все таки не скажу більш нічого, як спасибі". То Шевченко. Подякували.

Про що люд міркує

 Не все, що знічевля подумалося, приміркувалося нашому интеліґентному простолюдові, сказав сам Шекспір. Усе до канцура зате встиг сказати Черчіль. Ото на його й покликаймося.

And much

 "Niether rhyme or reason can express how much." Це сказав Шекспір. Гадаю, він мав на оці переклад. May both rhyme and reason be with us today. And much.

What's the news?

 Це безглузде питання, як бачимо, цікавило ще Шекспірових сучасників. Про що йдеться? Хвилозопська частина — що змінилися, чи є зміни. Бо життя живе, тільки коли зміна. 

Any change? Так питали мене колись у Лондоні молоді прошаки. Ставши на власну в житті дорогу, вони впевнено обирали незмінний побут. Але навіть незмінний побут вимагав хоч дрібних (change), а все грошей. Я тоді щиро відказував кожному такому: "No change, mate. Still the same." Sо what's the news?

About nothing

 Nothing will come of nothing: speak again. От спасибі-ж тобі, любий Трусисписе! Частенько кортить мене вигукнути оце твоє, написане з глибшого, мудрішого приводу, через якусь свою перекладницьку біжучу дурницю. Але стримуюся, боячись на відповідь почути твоє-ж: "Unhappy that I am, I cannot heave my heart into my mouth..."

Output, outcome, result

  Років чи не 15 тому їден project manager (не знаю й досі, як сказати по нашому) випробовував мій славетний (уже тоді!) українізм, питаючи: "От у славній канадській мові, дорогім project managment'і, зразу по чинові перший оutput, далі outcome, а вже в кінці result, бо так і плянувалося. Як-би то все переперти нашою солов'їною? От, скажім, на всю нічку заслухалися соловейка Гриць із Галею — на ранок уже маємо оutput. А потім, диви, буде й outcome. Ну, а згодом і result." 

Хоч і темний чоловік, а значно й мені, що й ув ангелянській мові не від Шекспіра отак дотепно розрізняли між тим самим. Аж коли нагодився сам project managment, то вже хтось мудрий домізкувався.

А як-же бути нам, калиновим? Як сказонув-би небіжчик Куліш: "Ніхто не домислявся, що та ніби делікатна мова віщує смерть рідній словесності." Ну, (то вже народ) на смерть нема зілля. Зате-ж і над смерть біди не буде. Мудрий по шкоді, гаразд пошарудівши прижовклими сторінками вже геть непотрібних старословників, я нарешті вихоплююся з "виплодом, вислідом і наслідком."

Хмільний квас

 "Come what come may, time and the hour runs through the roughest day."

Хоч як-би кисло нині нам було,

Нема нічо, що в часі не гуло.

В вино й ув оцет знов той самий квас,

Вливає на бенькеті чашник-час.

Сам п'є і сам гуляє, щоб гуло,

Щоб нас, гостей, хутчіше відбуло.

А наша річ — роззявити роти 

Й ловити гасло, коли час іти.

Просто ззісти

 O appetite, from judgement stand aloof! Не судячи, жадай і їж бери! Теперки годиться їстоньки просту харч, не заїдаючи осудом, бо й первісне може від нас одібратися. Дак коли-ж кортить і жерти, не розбираючи, й судити, не милосердуючи.

І мовчки привидом блукай

 "The very substance of the ambitious is merely the shadow of a dream." Амбіціє, ти тінь мари! Амбітний, ти примара! І мовчки привидом блукай! Невинна пустославність, самолюбство, в наших мріях ми здіймаємося над вами, як сонце над землею. Люде не знають нас, а ми не хочемо знати людей.