Emotional ignorance

 Що таке воно за emotional intelligence, можна так ніколи й не дізнати. Зате кожного конче почастують emotional ignorance: не обминуть обділяючи, а як здумаєш звильнути, то й за ворітьми здоженуть із ополоником і таки нахарчують.

Мовчи та мак товчи

 Безперечно маю в собі всередині якого безґрунтого венеційського грапа чи маркиза. Він виявляє себе не шляхетністю, не порідком, не коханням у вишуканих речах, а невтишною жадобою нічого не робити. Интелекту біс-має, а штучний іще поки надбіжить, щоб накрити пеленою. То вже треба якось поратися, хоч "вареники варила, та й пелену спалила". Ну де ви бачили, щоб грапи щось робили? Хоча де я тих грапів бачив? Ні маркизів. То вже сидю й тру мак.

Малознане й добре відоме

 Що ми можемо, яко люде, поставити супроти бога ШИ? Надзвичайне мислення на підставі обмеженої обізнаности. Бог ШИ новий, іще маловідомий бог: його оце тільки нишком занесли до пантеону й тулять до старого "Невідомого бога".

Мудерно-кодовано

 Гарма-дарма виробив слово "часовість": ніби треба до хвилозопиї. Що таке й не дочасне, й не тим-часове. Нам часове, одно слово. Й оце сидю думу думаю: а чи не приховує часовість у собі ще й якусь Չ-совість, мудерно кодовану?

Український комп'ютер

 Дослухаюся: переклада-балака, що твоя машина, майже комп'ютер. Тілький такий комп'ютер — наш, український: тут його виробили оцими пучками й тут на йому тими пучками оце таке виробляють.

Business of being busy

Business of being busy — одностайна гідна відповідь на запосілість ШИ (вкраїнці вчаться вже говорити й "ші", та підупала мова таки трохи опирається тим просьвіченим своїм мовлянам). Дак от business of being busy. А ще й балакання в режимі off-line, бажано навіть геть бездротово, щоб уже ніщо не стримувало. Бо ШИ без дротів ніколи не зможе: десь він має бути, той хоч одненький живильний дріт.

AEI

 Emotional intellegence має, та не може замінити вихованости, ба навіть простої интелиґентности. На виховання треба поколінь, а на те вже нема часу, нема влади, нема ради. Теперішні покоління можуть, передаючи штахвету, хіба дати одне одному дулю на розпрощання. Простіше зразу покластися на artificial emotional intellegence, AEI: хай собі коло нас попанькається.

Сорочі змисли

 Сидю навгороді й принагідно багатію симболістсько-сюрреалістською думкою: чи чують птахи смак? Тільки не тра мене напруго виряджати й приділяти до якогось гадкосховища. Кажу-ж, поетичне воно таке. Бо накопав гробачків хрущів і капустянок, виклав їх на рядні про птаський бенькет, а прилетіла сорока, ошатна, наче своя вкраїнська пава (бо ми, бач, звичні до горобців), походжала коло тих смакощів, крутила носом, паніла, комизилися, позирала скрива. А сама думає нишком: чи їсти, чи ні. Далі, бачу, поклювала. Та не все. Як визначилася? Гадаю, суто наочно.

Отак і ми з тими знаннями: не нюхнем, не лизнем, а тільки глип — і ковть чи не ковть.

У дїльний час

 Давня моя найпевніша прикмета, що поперднє скликання відео-нарад перед заходом віщує саме тільки лихо-лишенько, не що давно знов чудово справдилася: посеред робітного понеділка, в розпалі робочої днини, нам відео-оглошено, що намість трьох із половиною оплачуваних днів буде 3,5 години з "фактичним часом" до сплати. Овва! І задля того я, грішний, мився зранку, непокоївся пів дня, ладнав апаратуру, мучився сумнівами, чи бува не перевірятимуть меї благенької ангелянської мови?! І чого то вони скликають оті сесії-конхверенції ні про що в розпалі мого заробітчанського дня? Тепер-же я знаю! З нас технічні працівники, а з менеджерів і менеджерок — керівництво, провід. Вони, власне, як і ми, мають ділання робочою порою. А єднання в "режимі on-line" то-ж і є їхня основна робота! А ще листування електроновою поштою, виклацування compliance'у на комп'ютері, розсилання на всі боки вісток із повідомленнями, справоздання, телефонні дзвінки без кінця. Ви це робите поза власне працею й вечорами вдома? Ну, дак на те ви й технічні працівники! Один тільки заходить сумнів: усе те, що там робиться, підпадає під визначення clerical work, cе-б-то, кажучи спроста, канцелярська, конторська праця. А хто й коли якесь діло робитиме?

Дурний як бот

 Дуже доречний то вираз у литвинства. Хоч наш брат не литвин, відьмувать не вміє, та чом-би теперки не запозичити, не всучаснити? Ясно, що там був "бот" — бота, чобіт: дурний як (драний) чобіт, так по нашому виходить. Але-ж теперки кругом не ті боти пливають, що колись Дніпром ходили. І ці боти — дурні саме як треба, а не як не треба. То "дурний як бот" іще й на комплімент вийде: був дурний як не треба, а став як треба.

Від кого-б це почати?

 Товариш ШИ (штучний интелект) конче замінить усе людство — хай собі гуля. Тільки не всіх одразу — дак от кого-ж першим? Оно на конхверенції доповідача перекладають. Він чита, а його перекладай без папірця. Кого лекше замінити? Звісно, промовця: з "біблійотеки" взяти найчарівніший голос і хай той, хоч поки й з метальовою ноткою й невеличкими милими припинками, гарно вчитає. Як "Отче наш". І всім зразу полекшає від такого абшиду: й самому читцеві, й слухацтву й навіть перекладництву. 

Raison d'etre ІІ

 От дивіться: ціла ґенерація перекладницька вже як не AI-generated, то принаймні AI-assisted. Нащо-ж їх міняти, шило на мотовило, знов на AI? Вони вже й без того... той... — досить прибрати, не заміняючи, непотрібних уже людяніших операторів. А AIєві й самому коло чогось ходити треба, виправдовуючи перед AI-товариством свій Raison d'etre.

Читаченьки проти слухаченьків

 З'ясував, що перекладницькі контори визначають якість усного перекладу не слухом, а зором. Так, не вухом, а оком міряють. Га, добрезний зірко! А як досьвідчили? А в резюмі вичитали. Навіть не байок його послухали, як він там перекладачив, а довірливо вгледіли в документі, що його невідомо, чи людина й спорудила.

Ненастанна шкода

 Чи варто служити неуцтву й невігластву лиш заради того, щоб не прийшов дужчий і не відняв у тебе роботи твоєї? Ти знеможешся шкодячи, пустиш із обшмульганих рук тупого, визубленого-вищербленого мотико-дзьобака, а робот-працюк прийде, підбере, переступить тай піде собі далі намісць тебе невтомно вадити.

ШИ-мова

 ШИ вже вивчив сучукру (сучасну-українску-мову), готовий нею адекватно послуговуватися, заміняючи й заступаючи носіїв: пере-мовців, про-слухачів і про-кладачів. Тому сучукру вже можна перейменовувати в ШИ-мову, а переобтяжених носіїв, що так вигадали часу простудіювати мови поправної, саме час замінити на дійових ШИ-ндивідів, що відбули змашиновану науку. Живі (не в мовному розумінні) суб'єкти готові до об'єктивації й своєю стерильною працею самі готують медично чистий перехід.

Як слід розв'язатися

 Chat запрошує "поспілкуватись". Питаю собі, до якої спілки чи й спілок поприставати доведеться, з chat'ом заходячи. А він зразу зачинає про своє балакать. Ич, який дотепний! Ні, ботику-братіку, як той казав, перш ніж спілкуватися, зв'язуватися, треба як слід розв'язатися.

Як контекст контекстові

 Мало що мене так кортить, як одовісти контекстовій реклямі на її приступи й підступи, й завести колот чи хоч просто, интелиґентно плюнути межи очі: та не можу я, дурна, купити всіх твоїх рукавичок, хоч вони й іздешевіла пара; не влізу я в твої гладенькі вороні шкуратянки, не стопчу твоїх білих пухнастих капців на арктичну київську зиму! Одна розрада: реклямодавець платить працюкам за тую славу, а я йому до кешені нічогісінько не несу. Безгучна приголомшлива відповідь — як контекст контекстові.

Про єднання

 Приголомшлива новина: ШИ говоре вкраїнською! І навіть я його розумію. Він балака тою самою вкраїнською, що й ціла наша людність. Тому можна твердити, що ввесь народ говоре ШИ-вкраїнською. В тім і здобуток, і заслуга. Мало нас таких, що й досі послуговуються людською мовою — от я саме тепер розшукую досі живого другого: про єднання.

Нова двозначність

 Послухав хваленого майстра — сравді штучний переклад. Ну, се-б-то як у штучного интелекта. Интелект єсть, і штучний, до того. Т'але интелектуала до його нема.

Сходини

 Пенсійний фонд (не вкраїнський, а Вкраїнин) і вкраїнські пенсійонери видимим чином навзаводи рухаються в діяметрально супротилежних напрямах: фонд чим-дуж молодшає й розумнішає, а пенсійонери — старішають і дурнішають. Обидві стороні тим ретельно додержують невблаганних, суворих законів життя, відповідно суспільного й натурального. Єдина надія на єднання двох різно напрямованих кораблів у спільному для них зубожінні.