За краватку

Що то є — краватка? Рабський нашийник, обручка підлеглого чоловіка? Поганий костюм, але з дешевою білою сорочкою й безхистою сіро-тьмяною краваткою, таки навіює мужню поважність. А без краватки костюм — то шкура зірваного з ланцюга пса, шати втікача, приреченого на злапання чи об'яву.
Чи то краватка є розпущений бант мужности, виклик безснастому сьвітові в розбещений вік? Галасуватий крикун, що шпарко видирає душу з сіряка? Нашим батькам краватку зав'язували дружини, бо самі вони того не торкалися. А в парубків краватка висіла вже готова з засмальцьованим вузликом, як сильце на ласочку.
Чи то, як уважають старовіри, Юдин зашморг на нашій шиї? Згадка про те, що, збочивши, можна й вдавитись ненароком?
Цур і пек! Хай краваточка залишається безневинним переднім хвостиком, що грайливо нагадує присутнім за нашу мужню минувшину...