Циновим ґудзем застебнувся...

Там, де Шевченкові землячок, спасибі, признався, таки спасибі, що тоді признався був. Бо тепер уже не признається: единъ и неделимъ. А ми й самі вже не з циновими ґудзиками а з олов'яними пуговицями. Замісць очей...