На котурнах

Змореній нашій мові найважче дається красна простота. Зморена вона найбільше небезпечним зближенням, що насправді було наближенням до пекучих пелехів чужої гарячої мови; так, ніби плянета надумує сходити з своєї орбіти й лізти в обійми сусіднього сонця, замість рівновіддалено обертатися навколо власного, Богом даного.
І простота стала простотою того дурного, що гірш од злодія, простота, коли мало батьківских ніг, а ще треба милиць, ходунців, ковіньки й щоб стінка була недалеко.
А не варто спиратися на стінку, як-що тебе вивели й до неї поставили.