А мені добре "в стані дядьків і перекладачів"! Чому завжди, як негайна реформа людини, то в першу чергу українського роду? Не треба несамовито зазіхати на найдорожче: гарних дядьків і добрих перекладачів. Жадна реформа того не варта. Особливо для тих, хто має щастя поєднувати в собі ці дві умові вартости — невідмінну й достатню.
Немає коментарів:
Дописати коментар