З корабельного щоденника

Як-же це в нас: журналів нема, а журналісти суть? Маєм журнали вступних паперів, але їх знесе електронне врядування. Часописи маєм, але й тих, як і при початкові минулого століття, майже ніхто не чита. Газетярі? Загули. Преса? На пресових конхверенціях чи під прасом. Широкий-широченний загал усе мережить Усемережжя...
А от і збрехав, є-ж журналисты, й пишуть вони в зачитані журналы для вічних дівушок і дівочок. Любі чительниці! Ах, щемливо несучасний, передпотоповий тип! Тим і дорогоцінний! Журналісте, журналь, журналюй! Хай читають, хоч би й не по нашому.