Пригадую, що, як переобирали на другий термін Леоніда Кучму, саме напередодні, в суботу ввечері, коли аґітацію вже здіймати невільно, якесь "Народне телебачення" випустило шалено відомого тоді телеголовця Сергія Доренка, з походження — чи то півукраїнця, чи то й цілого. Понаставляли камер по всіх глухих закутнях і темрявих застумах: по волі давали слово звичайно німотному тамтешньому народові.
Говорить і показує Вуглегірське (колишня Хацапетівка, батьківщина вславленого рівнобіжного перекладача Юрія Сокола):
— Сєргєй! Када Ліаніда Данілича ізбірали на пєрвий срок, он абіщал рускому єзику государствений статус, а шо-ж тєпер?
З добре вдаваним старомосковським сценічним виголосом відказує на те Доренко:
— Мы здесь у себя на Москве понимаем ваш язык (павза). И даже признаём его за русской (довга павза). Но скажите на милость, зачем ему государственной статус?
Говорить і показує Вуглегірське (колишня Хацапетівка, батьківщина вславленого рівнобіжного перекладача Юрія Сокола):
— Сєргєй! Када Ліаніда Данілича ізбірали на пєрвий срок, он абіщал рускому єзику государствений статус, а шо-ж тєпер?
З добре вдаваним старомосковським сценічним виголосом відказує на те Доренко:
— Мы здесь у себя на Москве понимаем ваш язык (павза). И даже признаём его за русской (довга павза). Но скажите на милость, зачем ему государственной статус?
Немає коментарів:
Дописати коментар