"Ефективність захисту у українському судочинстві". У-у-у! — аж вити хочеться, ніби свиснув-пролетів якоюсь руркою, якоюсь цівкою. Маю здогад, що чергування у з в одбере тому текстові правочинність.
За "оборон-у у у-країнському" я вже тепер і словом не похоплюсь, бо не зрозуміє суд і його чинство. Було та загуло: від дощу, від вітру — захист, а звинуваченому — оборона. Вже-ж, і правда, нема такого, а є так собі: від вітру, від дощу...
За "оборон-у у у-країнському" я вже тепер і словом не похоплюсь, бо не зрозуміє суд і його чинство. Було та загуло: від дощу, від вітру — захист, а звинуваченому — оборона. Вже-ж, і правда, нема такого, а є так собі: від вітру, від дощу...
Цілком згоден, що для контексту "звинувачений" треба користатися терміном "оборона". Вашу думку підтверджує і один знайомий мені емігрант з України, суддя, з яким я спілкувався ще у Канаді. Задаю йому питання: "Скажіть, будь ласка, пане Северин, а чи було таке, щоб Ви виправдовували неповнолітніх?" Відповідь (цитую): "Цілий час! (дивується). Так. Ну бо то мусить бути, якщо обвинувачений борониться очевидно з тим адвокатом, то прокурору необхідно доказати до необхідної міри. А ми маємо дві міри: є цивільна міра, яка є “balance appropriabilities” той баланс, а кримінальна, то є багато-багато вище – “beyond reasonable doubt”…
ВідповістиВидалити