Велике місто — Вавилон. І сьвято в Вавилоні велике. Сьвяткова ніч, на Валтасаровім бенькеті, начисто царськім, серед найвельможніших гостей, при найгучнішім тості ні сіло, ні пало вогненна рука зачинає писати нелюдською, бо не вавилонською мовою. Що діяти?
Мудрі вавилоняне запевняють: та рука дурниці пише, немає в сьвіті царства над наш Вавилон, маємо могутню військову потугу й незліченні купи загарбаних скарбів. Простіші гості кажуть: глупа ніч на-дворі, сьвято в людей. Ніч — порадниця-мати: порадить, що починати. Вечір думає, а ранок умає.
Але сьвят-ніч усе не закінчується, присудний ранок усе не починається. Причаїлися вороги — як зачаровані дивляться на сьвятчані вогні, як зачмелені слухають диких пісень. Валтасара названо на честь великих царів і призначено останнім великим царем, але коли-ж він настане той край, коли-ж на сьвіт благословиться?
А рука все пише та й пише, так давно пише, що ніхто вже й не чита. Ніч часу триває...
Мудрі вавилоняне запевняють: та рука дурниці пише, немає в сьвіті царства над наш Вавилон, маємо могутню військову потугу й незліченні купи загарбаних скарбів. Простіші гості кажуть: глупа ніч на-дворі, сьвято в людей. Ніч — порадниця-мати: порадить, що починати. Вечір думає, а ранок умає.
Але сьвят-ніч усе не закінчується, присудний ранок усе не починається. Причаїлися вороги — як зачаровані дивляться на сьвятчані вогні, як зачмелені слухають диких пісень. Валтасара названо на честь великих царів і призначено останнім великим царем, але коли-ж він настане той край, коли-ж на сьвіт благословиться?
А рука все пише та й пише, так давно пише, що ніхто вже й не чита. Ніч часу триває...
Немає коментарів:
Дописати коментар