Коли я був малий, у Київі рідною мовою балакали лиш українці за фахом і геть несьвідомі й неписьменні люде, чия несьвідомість і неписьменність не могла викликати ані найменшої підозри. Але вивіски нашою мовою по місту вивішено, щоб усі бачили: тут Україна, хоч і РСР.
Я певний час думав, що "Оптика" — то "Аптека" по вкраїнському, тільки дивувався, що в московській "Аптеці" продають усе лічниче, разом з окулярами, а в українській "Оптиці" — самі окуляри. "Либонь наші земляки дуже вже недобачають", — міркував я сам собі. Про те, чого вони недобачають, я тоді не думав.
Аж тепер здогадався. А ви? Здогадалися? Ну, тоді лишилося тільки добачити.
Я певний час думав, що "Оптика" — то "Аптека" по вкраїнському, тільки дивувався, що в московській "Аптеці" продають усе лічниче, разом з окулярами, а в українській "Оптиці" — самі окуляри. "Либонь наші земляки дуже вже недобачають", — міркував я сам собі. Про те, чого вони недобачають, я тоді не думав.
Аж тепер здогадався. А ви? Здогадалися? Ну, тоді лишилося тільки добачити.
Немає коментарів:
Дописати коментар