середа, 2 листопада 2016 р.

Із життя ропухи сірої

 Живу водоземцем: коли наздогонить земна наука, шубовсаю в воду поезії, хоч і добре тямлю, що не риба; коли-ж накриває поетична хвиля, виборсуюся на берег, щоб трохи подихати.
Але тяжко й земноводяному: земля двигтить, а не держить, вода мочить, а не тече. Тому иноді здається, що розриваєшся між пливанням і плиганням, бо більше й нікому.

Немає коментарів:

Дописати коментар