Найтяжчий гріх московського воювання — то гріх супроти "рабів отих німих", проти "маленької людинки". Ворога вони бити не годні, ворогів вони тільки що плодять — уже Господь із каміння понаставив їм ворогів. А того, хто й воювати їх ніяк не спроможний, вони женуть, утискають, калічать, мордують. Звикли, бач, держати кролів і дерти з їх шкуру.
Тут іще треба сказати, що кожен із нас, у якійсь своїй хвилі, — замовклий, укляклий раб Божий, сповитий невидимою гоголівською шинелею, голий — не король, а в долі кріпак. І кривдити нас, коли ми такі, — непростимий гірх.
Немає коментарів:
Дописати коментар