От вам не вигадана вкраїнська байка: один панотець, глянувши в сьвятці, постановив назвати синка Афанасієм. Ну гарне-ж ім'ячко! А вже церковне таке, що ну. Коли-ж прийшов записувати хлопця в громадянство, то навіть і врядовці вказали йому, що в нас воно Панас. Панас?! Який Панас?! Це-ж буде попенко, а не мужиченко. Мирний називався Панас? Дак тож він придурювався, а писався по людськи — Афанасій Яковлевичъ.
Оця вже тобі вкраїнська мова — підпустила попові москаля. Починати слів з "а" вона, бач, не хоче: виставляє своє "о" — Опанас. Або й просто Панас. Шляхентне "фе" десь-якось помінялося на простацьке "п". А павиний хвіст "-ій" аж геть одпав.
І що ви думаєте — взули духовного в постоли? Ні, записався ніби нашими літерами, а таки вийшло знов по староправописному "Афанасій". Що то культура! А надто вже коли духовність...
Немає коментарів:
Дописати коментар