Ми кажем звично: ніколи вгору глянуть. А гора-ж висить просто над головою, більша за небо. Чи то московський летючий острів прилетів битися, не миритися? Ні, це має бути щось більше, матафізичне. Докладніше не скажеш, бо ніколи глянуть.
А може треба глянути в гору, до середини гори? Там завсіди казково виблискують якісь самоцьвіти. Чи печери з розпачливими, невидними лябіринтами? Щось там таке є. Але ніколи глянуть у гору.
Немає коментарів:
Дописати коментар