От ми й стріляємося з тобою, друже час! З луків стріляємося, чи що? Я — все в землю, бо не хочу бити. А ти — завзято, та ще поки не можеш поцілити. Поєдинок.
А коли настане твоя подуга, то вийде мені воля від нашої дружби. Бо розчинишся й ти сам у вічній нетлінності. То хай триває герць: спершу веселий, змагальний, а ближче до краю — повільний, але певний.
Немає коментарів:
Дописати коментар