До де-кого старощі приходять не тільки з доречними немощами, болещами й жалощами, а ще, бува, цуплять і тягнуть за собою якісь мудрощі. Дуже з того дивується котрий одержувач: ніби замовляв харчів і грошей, а тобі ось що притягли.
Бо мудрощі — то-ж коли було? Коли на роботу ходив, коли пер живий діяльний чин. Тоді міг і старій людині вичитати євангелію. А тепер-же на що?
Та розум чогось не спить — неспання старече, а гадки якісь жваві, як блощиці. І щось таки вигадаєш і на сьвітанку покажеш сьвітові, піднесеш під самісіньке більмове око.
Немає коментарів:
Дописати коментар