Спочатку так: немов підкова. В руках у тебе. Гнеться, бідна. А далі бачиш мо... ні, знов як підкова. Й далі, й іще раз. Знов за рибу гроші. Спочатку кажеш, що переживанння, й потім, і знов. Не розгинається ні на потерпання, ні на клопоти, ні на зворушення, ні на схвилювання, ні на неспокій — переживання ніяк не переживе себе. Рідна мовчить до тебе, як чужа.
Немає коментарів:
Дописати коментар