Як сльози в дощ, як краплі в Козацьке море, що тепер таке Чорне. Як хвилі Озівського моря, що тепер Азовське, майже Азофское, чуже. Може й геть потонуло Озівське, затоплене Азофским.
Наша пам'ять, як мокре волосся на низенько схиленій голові. Час чеше коси. Спокійно чеше, бо йому байдуже, чи голова мертва, чи ще жива. Чи сльози, чи дощ — часові все вода.
Немає коментарів:
Дописати коментар