Наддніпрянці опинилися в неповажнім становищі "теж собі українців". Коли звернешся пристойно рідною мовою, коли наполягаєш на тому, щоб нею говорити, кожне перепитає: "Ви що, з заходу?". Ні, я тутейший родом. І що, з самого Київа, родимий? Ну, то вже забаганки!
То правда, що ще сто років тому, чи передніше, парубки-галичане робили виправу до Великої України, щоб відвідати вподобану через поетичне слово Христю Алчевську, й заставали тут нестримну хіть балакати московською й нестерпне знівечення рідної мови. Але, як-що брати ціле нашої історії, то Наддніпрянщина — то й є наша Вкраїна, й не просто скорботне серце, а все скорботне тіло. Заради самого тільки Львова зачинати Вкраїнську Державу було-б просто нечемно.
Нам треба Вкраїни Превеликої. І слава Богу, що наддніпрянці — таки вкраїнці разом із рештою. Але як-же прикро, що тільки теж...
То правда, що ще сто років тому, чи передніше, парубки-галичане робили виправу до Великої України, щоб відвідати вподобану через поетичне слово Христю Алчевську, й заставали тут нестримну хіть балакати московською й нестерпне знівечення рідної мови. Але, як-що брати ціле нашої історії, то Наддніпрянщина — то й є наша Вкраїна, й не просто скорботне серце, а все скорботне тіло. Заради самого тільки Львова зачинати Вкраїнську Державу було-б просто нечемно.
Нам треба Вкраїни Превеликої. І слава Богу, що наддніпрянці — таки вкраїнці разом із рештою. Але як-же прикро, що тільки теж...
Немає коментарів:
Дописати коментар