Москва хоче жити в нескінченній "Казці про золоте півня", й нехай у тій казці буде безсмертний Дадон, незагнуздані вороги, що обпадають "тридев'яте царство, не наше господарство"; хай зарізаються сини й цьвіте над їхньою смертю вічно юна Шемаханська цар-дівиця.
У тій казці усе царське: старий, але ніби-то вічний Дадон із своїми старими, своїми вічними ворогами; заколення царських синів заради царської шемаханки та її безплідної, бо вічної злуки з незнищенним теперішнім і завждішнім володарем.
Єдина умова: щоб чарівний когутик ніколи не дозрів до півня, не злетів на царського лоба й не відплатив за ошукані чари й мудрощі. Бо шемаханське майбутнє, шемаханський плід не мають дістатися нікому.
Цензор пушкінської доби, малорос Нікітенко-Микитенко викинув із казки лиш два рядки, відтявши їй самісінького кінця:
«Сказка — ложь, да в ней намёкъ!
Добрымъ молодцамъ урокъ».
У тій казці усе царське: старий, але ніби-то вічний Дадон із своїми старими, своїми вічними ворогами; заколення царських синів заради царської шемаханки та її безплідної, бо вічної злуки з незнищенним теперішнім і завждішнім володарем.
Єдина умова: щоб чарівний когутик ніколи не дозрів до півня, не злетів на царського лоба й не відплатив за ошукані чари й мудрощі. Бо шемаханське майбутнє, шемаханський плід не мають дістатися нікому.
Цензор пушкінської доби, малорос Нікітенко-Микитенко викинув із казки лиш два рядки, відтявши їй самісінького кінця:
«Сказка — ложь, да в ней намёкъ!
Добрымъ молодцамъ урокъ».
Просимо без натякання й не хочемо науки: "Кири-ку-ку! Царствуй лежа на боку!"
Немає коментарів:
Дописати коментар