Малоросія чи Европа?

Відбігаючи московської культури через підставний острах до неправди й зла, причаєних у її схованках, розіпханих по таємних шухлядках і кишенях, зашитих у спідках, наказаних секретними обіжниками, ми не мусимо відразу перебігати аж до Европи чи взагальненого Заходу, що пропонують нам спрощене посередництво англійської мови. Зупинімося коло свого: вже відбігали, перебігали й добігали ліпші за нас, уже багато й щиро попрацювали, послухаймо їх перше. Перед тим як позичати, наберімося свого від тих, хто ще раніше - і пильніше, й обдарованіше - роздивився на всі боки, побачив і записав. Станьмо собою - і зможемо повідрізняти варте від невартого, своє від чужого.
Це питання не відмислене, це питання прикладне. Ми ж бачимо що-дня, як наша молодь в українстві не затримується, українства не знає, про українство має дикі уявлення. Україна править ніби за провізну полустацію в степу, якесь дивом відвойоване Дебальцеве, де нічого не було, немає й не буде. А тут були, єсьмо і мусимо бути ми.