У рестораційних гучномовцях щось насьпівує по свойому француз. Голосу й у заводі нема, не заповідали батечко, — є тільки прицмок, присмак голосу й музикальний смак. За таких кажуть: сьпіває душею.
Французька душа, вже від кінця ХVІІІ століття занадто тісна для Бога, живе смаком — присмерком Божої краси.
Французька душа, вже від кінця ХVІІІ століття занадто тісна для Бога, живе смаком — присмерком Божої краси.
Немає коментарів:
Дописати коментар