Українська мова істнувала задовго перед нами й, як-що ми хоч трохи наможемося, бодай лежачи, істнуватиме ще й по нас довго. Але те, що ненадовго вилуплюється зараз, вилуплюються ніби жити, але готове хоч узавтра, хоч нині ще осьвіжитися в корчах і корчах, — є випадкове як до нашої минувшини й неістотне для нашої будущини.
Бо така доба, а час — то тільки вічність.
Бо така доба, а час — то тільки вічність.
Немає коментарів:
Дописати коментар