Ми завершуємо певне історичне коло українських визвольних змаганнів. Уже давно повмирали їхні учасники й сперечники, але тільки 1922-го ми зможемо нарешті з полегкістю зідхнути й заявити, що починаємо спочатку, перегорнувши списану сторінку. На тій сторінці залишили свої нотатки колишні есери й анархісти, чекісти й просто більшовики, перевиховані петлюрівці, гетьманці й гайдамаки, червонозоряні вояки УГА, шпиґуни-естети і таке инше.
Багато хто з них, не дописавши історії й не схотівши бути її писарями, пішов простяком у письменники.
Закінчується їхне століття, саме час їх перечитати. І дуже цікаво - ніби напівзакрите Козацьке море вдруге викидає нам коштового Полікратового персня. Вдруге, бо вони вже ловили його...
Легко прощається вже зрадництво й зрадливість: надів кожуха навиворіт, - будеш битий. І таки добряче набито їх, тепер покійних.
Історія обіцяла повторитися фарсом, але повторюється знов трагедією. Теперішніх перевертнів важко прощати за хист і завзяття, бо ще не час. Перейняті українським духом сьогочасники можуть просто не дотривати до потрібного душевного стану. Нащадки їх прощатимуть, якщо нащадків ще цікавитимуть українські правдоньки й побрехеньки.
Багато хто з них, не дописавши історії й не схотівши бути її писарями, пішов простяком у письменники.
Закінчується їхне століття, саме час їх перечитати. І дуже цікаво - ніби напівзакрите Козацьке море вдруге викидає нам коштового Полікратового персня. Вдруге, бо вони вже ловили його...
Легко прощається вже зрадництво й зрадливість: надів кожуха навиворіт, - будеш битий. І таки добряче набито їх, тепер покійних.
Історія обіцяла повторитися фарсом, але повторюється знов трагедією. Теперішніх перевертнів важко прощати за хист і завзяття, бо ще не час. Перейняті українським духом сьогочасники можуть просто не дотривати до потрібного душевного стану. Нащадки їх прощатимуть, якщо нащадків ще цікавитимуть українські правдоньки й побрехеньки.
Немає коментарів:
Дописати коментар