Котляревський і надібність

 Колись Карпенко-Карий уклав до вуст свого героя крилату фразу: "Котляревський мені без надобности!" Не міг знати жартун-драматург, що воно таке, коли Котляревський справді без надобности. Тепер і "прирожденний хохол" Пузир, не криючись, дав-би на Котляревського купу грошей. Але пізно. Честень уже стоїть, пам'ятник, — і на тому крапка.
От нам Котляревський — без надобности, так без надобности. Але, слава Богу, й ми вже Котляревському ні до чого.