З принципу

 Не що давно мені зателефонував телефонний махляр. Як тепер у них модньо, рекомендувася старшиною служби безпеки банку "Приват". Говорив суворо, стомлено, заклопотано, донбасько-московською мовою. Я, звісно, відразу зажадав рідної, але мій розмовник удав, ніби не чує. Довго й докладно готував мене до головного питання (гасло, щоб добутися в мою фінансову січ), терпляче викладав мені вигадані подробиці нової безпекової системи, потерпаючи від незмоги до ладу втямити мою вкраїнську, — але своєю мовою не поступився.
Бій за гасло він програв, та мовної редути не віддав. Бо то річ принципу — навіть для шахруна.