понеділок, 19 грудня 2016 р.

Протитіла

 Усі ті порадники з гордою назвою "Антисуржик" жадного стосунку до чинного суржика не мають. Учора довелося мені подорожувати тролейбусом. Коло мене стояла интеліґентна мати з интеліґентним сином-випарубком. Говорили за щось надто поважне, то була виховна розмова. Й гуторили вкраїнською. Але раптом прозвучала фраза, що, мовляв, щось "буде проізводить очінь отталківающе впечатлєнія".
Мама, слава Богу й сільським батькам, живе в Київі, але говорить рідною мовою. Закладаюся, що має вона вищу, близьку до гуманітарної осьвіту. В школі й виші була з єї перша учениця, вчителька вкраїнської мови нею нахвалитися не могла. Має сина-одинака, й уже того сина намагається що-сили виховати гідним чоловіком, що не про... не справляє на людей надто відворотного вражіння. Й син її в тому слухається. Як-би вона цю сентенцію запропонувала йому антисуржиковою мовою, то це-б про... зробило на його дивне вражіння. А на її колгоспників-батьків, що завсіди вчили її добра, так просто вражіння відразливе.
Коли прозвучав той вислів, ніхто з подорожніх не розреготався, ні на кого така мова не про... справила огидливого вражіння. Ви гадаєте, що сама пані не потрапить десь на змаганні чи іспитові зліпити щось схоже на поправну вкраїнську? Але вона-ж до сина говорить! Промовляє рідною, природньою мовою. Там усі слова зрозумілі й прості. Аж ось настала пора сказати за головне, за щось, що таки про... робить на людей нечвидне вражіння. То що-ж, отак і казати, як оце тепер я? Яке це про... яке буде від того вражіння?
Антисуржики пишуться про тих, хто силкується говорити як слід, вимовляючи [-жц-] у словах "книжці" й "переможці", а також [-шс-] у слові "сьмієшся". То некультурні люде без родимого чуття мовного етикету. Вони й самі це визнають. А суржик живе в протитілах і протисьвітах, а не там, де в нашого земляка пробуває й має пробувати мудра мова. Та й затяммо собі: культурна мова на сьвіті є лиш одна. Як вона зветься, малятка? Дак ото-ж!
Знищити суржик могла-би тільки цілковита нестерпучість, кампанія під гаслом "Геть суржик!". Так і уявляю собі поступові елементи молодечі, що хапають за закоти тітку, дядька, діда, бабу й репетують:
 Не сьмій калічити моєї мови! Не сьмій учити моїх молодших сьогочасників!
Отоді буде діло, отоді буде щирий собі протисуржик.


Немає коментарів:

Дописати коментар