Українцеві, що самохітно перебуває на московському культурному полі, нічого з тим полем змагатися й силкуватися досьвідчити свого. Там слово завсігди буде словеснішим, книжка — книжнішою, осьвіта осьвіченішою, розумування — мудрішим. Ну, а пропаґанда — просто тріюмфально переможною.
Перебування на чужому культурному полі забезпечує вторинність, меншовартість, похідний, переємний стан. Найперший вимір такого зневолення й закріпачення —- побутовий, повсякденний. На що-день споживається культурний харч, засвоюється, стає тілом. І мова тут -— не просто ротова порожнина, але й стравохід і все те, що до його прикладається.
Перебування на чужому культурному полі забезпечує вторинність, меншовартість, похідний, переємний стан. Найперший вимір такого зневолення й закріпачення —- побутовий, повсякденний. На що-день споживається культурний харч, засвоюється, стає тілом. І мова тут -— не просто ротова порожнина, але й стравохід і все те, що до його прикладається.
Знання чужих мов — то культурна перевага, як-що найпершим є своє: можна подивитися де-яке першоджерело, зайти з де-ким розважним на невтральному міжнародньому ґрунті. Почитай Гоголя, Бунина, подивися Тарковського. Послухай Бортнянського чи Березовского. Люде все перевірені, з міцним українським корінням, що простяглося аж до Карпат. Можеш іще подивитися Левицького з Боровиковським — та й буде з тебе.
Провінціялізм породжується не переконанням, що своє найкраще, а переконанням, що найкраще чуже. Особливо, коли в те найкраще можна обібратися тільки в одному місці.
Одно слово, московщина скрізь вийде московськіша за підмосков'я.
Дай їм там Боже своє доказати до краю. Але вже собі, а не нам.
Провінціялізм породжується не переконанням, що своє найкраще, а переконанням, що найкраще чуже. Особливо, коли в те найкраще можна обібратися тільки в одному місці.
Одно слово, московщина скрізь вийде московськіша за підмосков'я.
Дай їм там Боже своє доказати до краю. Але вже собі, а не нам.
Немає коментарів:
Дописати коментар