Тепер поезії просто не люблять. За віщо? За те, чим не є й затято не хоче бути наша доба. Чим? Того не можуть сказати, але показують поети — страхітливими тінями від каганця.
вівторок, 19 березня 2019 р.
Можна помацати
Авторська сліпоглухонімота — це Абсолют. І не так уже й мало в тій сфері сидить усяких авторів. А поруч засіли й шанувальники: сліпі читачі, глухі слухачі й німі критики. Т'але вони справжні — їх можна помацати.
понеділок, 18 березня 2019 р.
Велико пісна гадка
М'ясожерні зьвіряки кіт і пес ніколи не постують і тому так захоплені їстивом, що, ледве скінчивши свою ласу попоїжку, вже всідаються жадібно та жалісно їсти витрішки: лупати очима на те, як їдять господарі. А от травоїдні тварини ніколи не покидають жувати та пережовувати свого, й тому торопіють аж на зорі.
За повинність
"В уездном городе N было так много парикмахерских заведений и бюро похоронных процессий, что, казалось, жители города рождаются лишь затем, чтобы побриться, остричься, освежить голову вежеталем и стразу же умереть."
А в повітовому СССР интеліґентові ще треба було встигнути десь у перукарні прочитати "Дванадцять стільців" і "Золоте теля".
Дурманина
Як-що геть усі вкраїнці якось уночі, саме в переддень гетьманських виборів, помолившись іконі "Баницького Моління" й поблагословившись у Сохвії Київській, а ще смашно розцілувавши Томос, напровсяк осьвятивши ножі, змовляться й нишком наладнаються до Канадії, — Торонто й усе замор'я зачинять, як крамницю, припинивши приймання краму. Це не доведе абсурдности сунення та ринення звідци, але принаймні доведе нісенітницю сунення та ринення кудись.
Не розцьвівши, змарнів
Золочів востаннє зазнавав розцьвіту в XVII ст., а після XVII ст. — став і стоїть. Не розцьвівши, змарнів. Я це відчув, блукаючи його зужитими вуличками. А потім довідався — справді так. І заворушилася в жилах якась кривава гадючка: і чого це в нас усе красувало колись, за Собеських? За Мазепи ніби порядніше було квітнути, т'але-ж потім так нам оцьвіло!
Підписатися на:
Дописи (Atom)