Людина не може заперечити суспільства своїм життям, але рішуче заперечує його своїм істнуванням. Суспільство-ж своїм істнуванням заперечує людське життя. Це важливіше для особи, ніж явище істнування: таки сьогочасний чоловік більше вірить, що живе раз, а не бігає сюди-туди сходинками переродження.
От українець вірить у свою державу, то-б-то суспільство, підвладне сьвятій українській ідеї, а натомісць має несвоє суспільство й одчуває свою підвладність йому. Життя спливає, як кров, а суспільство гнеться, міняється, а все стоїть руба.
Тому дивує тривкість ідеї, що може перетривати й життя, й суспільство.
Немає коментарів:
Дописати коментар