От-же відведіте мене, відведіте знов до актової залі. Була така, пригадую, в кожнім закладові, в кожній установі. Там чин чинився, там діялось, там вироблялося. Де тепера тії залі, анфіляди, лябіринти заль, що їх на палаци стало-б? Палаци праці...
Власне, жити без праці можна — дурний був той марксизм. То доводили всю історію цілі гулящі кляси різних суспільств. Діла, діла — аж голова біла! Дуже ніколиться, клопітно так, що аж ув очу рябіє. Сидиш, було, в себе в актовій залі... Ат, причепилася — нема актів, нема й актування. Либонь тому слуги й їсти не носять, а якісь чужі за комірне правлять...
Немає коментарів:
Дописати коментар