Дурість — то не тільки кумедно чи огидно, дурість — то трагедія. Людину не створено, не народжено на те, щоб була дурною. А найтрагічніше те, що це може скоїтися з кожним. Щойно ти глузував із дурнів, обурювався дурощами — й от маєш, сам пошився. Пошитися легко, а вишиватися-ж як? І всім кумедно чи огидно. Трагедія. І пробуєш пригадати, що от у Шекспіра в трагедіях дурні-блазні завсіди виставляються веселунами та дотепниками, а трагедія власне в тім, що ті дурні знов оточені на кону самісінькою людською дурнечею.
Немає коментарів:
Дописати коментар