Міль моля гризе, коли нема що

Он по хаті, де не взялася, літає моля. Ніби то її хата, а не наша. Й одіжна шахва теж її. Дзуськи! Важко й думкаю здумати, для якої речи потрібне те створіння, що тільки й знає жерти дорогі, бережені шати. Подумайте лишень — хутро, вовна! В якім це харчовім ланцюжкові буде молине місце, якою матері її ковінькою спирається на молю екологія? "Мільга мільгу їсть, а мільги й чорт не ззість.", — учить приказка. Наш народ усе знав! Того його так докладно й винародовляли були.

Однак і така істота хоче жити своїм куцим життям уповні. Її може ще дужче кортить, ніж якусь людину. Це я так думаю, дрібніючи, мало не розчиняючись у розчині карантени. То й що, що я нині мушу бути малим, а взавтра ще меншим? І мене, мізерного, нащось Бог на сьвіт привів. Хоч потреби сторонній оглядач і не добачає, а я таки собі якусь нитку перекусюю.