Щось у мене просто з хати стали речі пропадати. Не чиї, а мої. Рідні й вірні ну клястися, що нема там, де пастися. Як нема, то й дарма. То либонь, узявши торбу, дременули панські добра. Тільки п'яти тії знати. Не терпіли навіть три дні, бо тепер правують злидні.
Немає коментарів:
Дописати коментар