Пишу щось таке мацюпеньке, а потім, з-перегодом, років десь за кілька, перечитую й чотири літері міняю на три. Не догледів. А як-же ті авторове своїх романів дозирають на вісімсот сторінок? Подвижники та й годі! Либонь діти ще памагають. Усі дев'ятеро. Не допильнуєш боком, то вилізе оком. Одна літерочка помандрувала й забрала-потягла нашу милозвучність. І нове розуміння знайшлося — падалишне. Одно слово... ба ні, два: красне письменство.
Немає коментарів:
Дописати коментар