Доношуючи найдорожче

 От я маю штані — найдорогші в мене вони: років їм уже вісім чи більше. Вони пам'ятають щасливі часи перед кризою, вони пам'ятають Ґлазґо. Не маю я заслуженіших штанів.
А от якось саме їх нещадно й ношу. За наших споживацьких часів годі й сперечатися про те, чи мають ті штані душу: а що має, як не вони? В що іще вкладають душу наші одночасники-чоловіки? А жінки? От вам і штані!
Однак не бережу, ношу — доношую. Усьвідомлюю недовгість — штанів і свою...