Нині, йдучи на роботу, минав я спижового Михаїла Булґакова — звісно, що Михаїл, буде він тобі Михайло! Пан Михаїл сидить на лавці коло чужої хати, на чужій вулиці, посеред чужого міста. Вдягнений як до весняної погоди, але по старому добірно, він схрестив на грудях руки, ногу закинув на ногу. Поза тим сидить випростаний, непорушний, з високо піднесеною головою. Він ніби каже: я взагалі-то з Москви — приїхав подивитися на вашу Вкраїну, й дуже тут розчарований.
Ніхто не забирав у Булґакова його Київа. Просто так склалося, що москвомовний Київ завсігди линув до Москви, а рідномовний Москва нещадно "полола". Петербурґ — то приватній Рим для вкраїнських варварів, а Москва, неслов'янська Москва — саме те, що треба культурному киявлянинові. І ото пан Михаїл приїхали й завважують, що неполото в нас.
Поки Булґаков отак сидить, прохожалі на щастя мацають московського клясика за носа — ніс лищить. То вже не подоба — це-ж вам не Мусорґський! Пана Михаїла годилося-б мацати за жилу. Але жили надійно заховані й міцно затиснені під жакеткою...
Ніхто не забирав у Булґакова його Київа. Просто так склалося, що москвомовний Київ завсігди линув до Москви, а рідномовний Москва нещадно "полола". Петербурґ — то приватній Рим для вкраїнських варварів, а Москва, неслов'янська Москва — саме те, що треба культурному киявлянинові. І ото пан Михаїл приїхали й завважують, що неполото в нас.
Поки Булґаков отак сидить, прохожалі на щастя мацають московського клясика за носа — ніс лищить. То вже не подоба — це-ж вам не Мусорґський! Пана Михаїла годилося-б мацати за жилу. Але жили надійно заховані й міцно затиснені під жакеткою...
Немає коментарів:
Дописати коментар