Купка интеліґенцьких київських родин (найліпше, щоб то були переселяни з селян) мають таки заховувати свою мову й усілякі великодні звичаї — і так до гонуків і прагонуків. Тим дітям треба натуркувати, що на Кубані й у Зеленому Клині живуть наші люде: там парує запашне вкраїнське слово, живе наша просьвіта, солов'їсто свище рідна пісня.
Потім той молодняк зможе відвідати зелених клинців й зелено-малиново-синіх кубанців: понюхати слова, повчитися й посвистати. Тоді молоді кияне переживуть той самий катарсис, що й діти сьвідомих канадських, американських, австралійських українців, що приїздили й приїздять до Київа.
Потім той молодняк зможе відвідати зелених клинців й зелено-малиново-синіх кубанців: понюхати слова, повчитися й посвистати. Тоді молоді кияне переживуть той самий катарсис, що й діти сьвідомих канадських, американських, австралійських українців, що приїздили й приїздять до Київа.
Немає коментарів:
Дописати коментар