Цьвірінь-цьвірінь-цьвірінь

 Українець не може мовчки перти вкраїнського плуга — якось не випадає. Треба ще якось подавати гасло — до вкраїнства таки. Що може робити плугатар, нарізаючи скибами свою земельку? Сьпівати? Вже сьпівали — не помага. Ото й сьпівайте собі, кажуть. Можете ще станцювати коло плуга.
Ні, ми маємо приємно цьвірінькати орючи. Тоді, може, звикнуть. Ах, мова така мелодійна! Люблю, як хто добре нею вміє! Що-правда, мало хто — псують. То й мовчи, як незугарний!
А тут шерех плуга — і цьвірінь-цьвірінь-цьвірінь.
Праця така, щира праця.